Зірки Кіровоградщини

Наразі кіровоградський футбол переживає підйом − «Олександрія» повернулась до елітного дивізіону, в першій лізі честь обласного центру захищає «Зірка», а «Украгроком» із Олександрійського району дебютував у другій лізі. Відтак, регіон, що передусім завжди славився своїм футбольним експортом, сподівається на скорі успіхи і на власних теренах.

Спадок братів Ельворті

Більш-менш точної дати зародження футболу на території сучасної Кіровоградщини в архівах не збереглося. Зате достеменно відомо, що на початку XX  завезли гру мільйонів у тодішній Єлисаветград англійці, котрі працювали на заводі братів Роберта і Томаса Ельворті. Вони ж спорудили перший в місті стадіон, вірогідніше всього, в період з 1907 по 1910 роки. Поступово новий спорт набирав популярності й серед корінного населення. З 2009-го починається запекле суперництво між командами заводу та чоловічої гімназії.

Війни не завада

Поширенню футболу не завадили ні Перша світова, ні громадянська війни, хоча регулярні змагання відновились лише в 1921-му. У дореволюційні роки провідними колективами міста були «Сфінкс», «Блискавка», «Діагор». У 1922-му при робітничому клубі сформувалися дві команди, за котрі грали робітники заводів «Червоний профінтерн» та «Червона зірка» (колишній завод Ельворті). А через рік їхні склади переформатували так, що у кожній команді виступали виключно працівники одного заводу.

Головна команда області

І саме «Червоній зірці», котра згодом переходила під егіду різних відомств та була відома під іменами «Металіст» (1928-1935), «Сільмаш» (1935-1943), «Трактор» (1949-1951), «Торпедо» (1951-1957), «Зірка» (1958-1961, 1963-1993, 1998-донині), «Динамо» (1962), «Зірка-НІБАС» (1993-1997), зрештою і судилось стати флагманом футбольної Кіровоградщини. Щоправда, в довоєнний період команда упевнено себе почувала лише на регіональному рівні, тоді як на республіканській арені здебільшого пасла задніх.

Перші успіхи

На початку 1950-х під крилом «Червоної зірки» почав збиратися новий перспективний колектив. У 1953-му він під ім’ям «Торпедо» досяг першого гучного успіху, перемігши в фіналі Кубку УРСР полтавський «Колгоспник» (3:1). Через два сезони кіровоградці виграли першість у своїй підгрупі, а потім в фінальній пульці вибороли бронзові нагороди чемпіонату країни. Уже тоді місто було готове отримати власну команду майстрів. Однак довелося чекати аж до 1958 року, коли був розширений клас «Б» чемпіонату СРСР, в склад котрого включили і кіровоградську «Зірку».

Іще два кубки

Упродовж восьми наступних сезонів команда чотири рази входила до трійки призерів зони. Потім шість років провела у другій групі класу «А», а з 1971-го «Зірка» змагалась у чемпіонаті Союзу серед команд другої ліги української зони. У 1973 і 1975 роках вона повторила своє найвище досягнення, двічі завоювавши Кубок України. У першому випадку кіровоградці здолали івано-франківський «Спартак» (1:0), а в другому в двоматчевому протистоянні виявилися сильнішими за сімферопольську «Таврію» (2:0, 1:2).

Відродження за незалежності

На початку 80-х «Зірка» помітно потьмяніла і перейшла в розряд аутсайдерів, а в 1990 і 1991 роках посідала місця, які мали позбавити її статусу майстрів, але обидва рази залишалась серед учасників чемпіонату. Відродження колективу почалось уже за часів незалежності. У 1993-му команду під крило взяв власник фірми «НІБАС» Василь Ковальський, а на посаду наставника був запрошений Олександр Іщенко, котрий у її складі двічі завойовував Кубок УРСР.

Найвищі досягнення

У прем’єрному сезоні роботи в Кіровограді Іщенко вивів «Зірку» з другої до першої ліги, а в наступному розіграші команда дуже впевнено завоювала путівку до елітного дивізіону. Сезон-1995/96 став для неї справжнім зоряним часом: у дебютній кампанії у вищій лізі «Зірка» посіла шосте місце, здобувши наприкінці першості одну із найвидатніших своїх перемог − удома над беззмінним у ті роки чемпіоном України київським «Динамо» (2:1).

Прощання з елітою

У наступному сезоні «Зірка-НІБАС» посіла десяту сходинку, однак втратила Іщенка, у котрого виникли непорозуміння з керівництвом клубу. Далі ще впродовж двох сезонів кіровоградці фінішували на 11-й позиції, але фінансова скрута таки далася взнаки, і в розіграші-1999/2000 команда залишила еліту. На той час компанія «НІБАС» вже перестала фінансувати «Зірку», котра перейшла під крило міської влади. До її керма повернувся Іщенко, але і його зусиль не вистачило для порятунку.

Нове народження «Зірки»

Кіровоградський колектив повернувся до кола найкращих у сезоні-2003/04, однак за його підсумками мав понизитись у класі. Втім, сталося ще гірше − через фінансові негаразди команда опинилась одразу в другій лізі, а невдовзі взагалі втратила професіональний статус. Відродилась вона у 2008-му, коли кіровоградський «Олімпік» був перейменований на «Зірку». Досі періодично відчуваючи серйозні проблеми з грошами, «Зірка» наразі змагається в першій лізі чемпіонату України.

Олександрійські традиції

Тим часом реноме кіровоградського футболу в Прем’єр-лізі підтримує ПФК «Олександрія», котра повернулася в еліту після восьмирічної перерви. Загалом, футбол в Олександрії почав культивуватися майже одночасно із Кіровоградом. За Радянських часів місцевий колектив «Шахтар», що представляв підприємство «Олександріявугілля», складав добру конкуренцію командам з обласного центру. Із 1962 по 1970 роки мав статус команди майстрів, а потім успішно виступав у чемпіонаті України серед колективів фізкультури.

Другий представник в еліті

У 1990 році за ініціативи директора заводу «Поліграфтехніка» Миколи Лавренка була створена однойменна команда, котра сходу виграла чемпіонат області та швидко пройшла шлях до професіонального рівня. Прем’єрний для незалежної України чемпіонат-1992 олександрійці розпочали в першій лізі, фінішувавши на третьому місці в своїй підгрупі. У сезоні-2001/02 «Поліграфтехніка» вперше відчула смак боротьби у вищій лізі, однак протрималась в топ-компанії лише два розіграші.

Занепад та ренесанс

Причиною краху команди, як це часто тоді траплялось, став брак фінансування. Через це у 2003-му клуб припинив своє членство в Професіональній футбольній лізі, однак з сезону-2004/05 уже під ім’ям «Олександрія» розпочав новий шлях до вершин. Упевнено вигравши турнір у першій лізі-2010/11 під керівництвом Володимира Шарана, олександрійський колектив повернувся до еліти і тепер сподівається надовго закріпитись в когорті провідних 16 клубів країни.

Порятунок від «Олімпіка»

«Зірка» та «Олександрія», звісно, завжди були поза конкуренцією в області, однак на увагу заслуговують й інші колективи Кіровоградщини, котрі скуштували «професіональної» гри. Про олександрійський «Шахтар» згадано вище. Кіровоградський дитячо-юнацький клуб «Олімпік» отримав професіональний статус в липні 2007-го, а через рік був перейменований у «Зірку», давши можливість відродитися головній команді області. Згодом був відновлений і «Олімпік», що наразі виступає в аматорській першості.

Головківка серед професіоналів

Нині в другій лізі регіон представляє перспективна команда «Украгроком» з Олександрійського району. Клуб юридично зареєстрований у ПФЛ в смт Приютівка, однак домашні матчі проводить на стадіоні в селі Головківка. Заснований у 2008 році, «Украгроком» тричі встиг завоювати кубок області та стати чемпіоном Кіровоградщини-2010. У сезоні-2010/2011 клуб намагався заявитись в другу лігу, але не виконав вимоги ліцензування. Однак 20 червня 2011-го йому таки було надано професіональний статус.

Источник: ffu.org.ua