На годинниках – п'ята ранку, на обличчях людей – втома. Котрий день ініціативна група з правозахисників, юристів і просто волонтерів не втрачає надію відшукати студентів, з котрими немає зв'язку вже понад 5 днів. Отак, в актовій залі, на другому поверсі Будинку профспілок, без сну і відпочинку, інколи змінюючи одні одних, активісти намагаються вийти на слід зниклих студентів. Як знаходять – мчать туди. Так, напередодні ввечері сповнена особистої відповідальності за побиття дітей Руслана разом із кількома депутатами нагрянули до Київської міської лікарні швидкої допомоги. Кількість охорони і неприязне ставлення керівництва закладу не залишили сумнівів – студентів тримають тут. Руслана: «Дуже багато міліції. Всі з тими кийками знов. Просто звичайна цивільна лікарня швидкої допомоги – і довкола… Просто на всіх поверхах…» Лише на одному з поверхів знайшли чотирьох студентів зі списку потенційно зниклих. Із забоями, переломами і струсами лежать вони чомусь у відділені гострих отрує...